Миколаївська гімназія №44 Миколаївської міської ради Миколаївської області

ПАМ’ЯТКА батькам п’ятикласника (п’ятикласниці)

- У ваших дітей проблемний – переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні, терпеливі, небайдужі.

- У 5-му класі розширився об’єм з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

- Забезпечте вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками своїм дітям.

- Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства тощо.

- Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задано з різних предметів.

- Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художніх книг, просіть їх розказати про прочитане.

- Стежте за порадами учителів, записаними у щоденниках та робочих зошитах.

- Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною у всьому, включаючи бережливе ставлення до підручників.

- Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя – прийдіть у школу, поспілкуйтесь з учителем.

- Намагайтесь придбати у сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу.

- Пам’ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, – ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи – тим в кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного і від вас теж.

- Не забувайте: дитину слід не карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

- Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад.

- Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

- Вмійте ставити себе на місце дитини.

- Пам’ятайте: праця, зокрема, навчальна, не приносить шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – перший ворог.

Як допомогти випускнику здати іспити: 8 порад батькам

- Іспити – це завжди стрес для дитини, тому дуже важливо правильно підготуватися до їх здачі.

- У процесі підготовки до іспитів особливу увагу варто звернути не лише на вивчення того чи іншого предмета, але також і на рівень психологічної готовності дитини до важливого періоду в його житті.

Допомогти правильно підготуватися до іспитів з точки зору психологічного сприйняття цього процесу, школяреві можуть батьки.

Пропонуємо вам вісім порад про те, як допомогти дитині успішно скласти іспити?

1. Спокій. Постарайтеся в період здачі іспитів і перед ними забезпечити своїй дитині психологічний комфорт: уникайте сварок, хвилювань, причіпок, нехай дитина зосередиться на іспитах.

2. Підтримка. Намагайтеся підбадьорювати школяра, частіше кажіть йому, що все вийде, відзначайте її успіхи, намагайтеся всіма силами підвищити його впевненість у собі. Поясніть дитині, що ви будете продовжувати його любити навіть у тому випадку, якщо його наздожене невдача.

3. Гарне здоров’я. Щодня спостерігайте за самопочуттям школяра, застерігайте його від перевтоми, поясніть йому, що не варто жертвувати, наприклад, сном заради занять, адже це не принесе нічого крім втоми.

Читай також: Вибір професії: допомагаємо дитині визначитися з вибором

4. Режим дня. Розробіть разом з дитиною режим його дня на період складання іспитів. Подбайте про те, щоб йому вистачало часу на заняття, їжу, відпочинок.

5. Робоче місце. Забезпечте своїй дитині зручне робоче місце, бажано, щоб воно розташовувалося в окремій кімнаті, щоб дитина могла в тиші і спокої готуватися до іспитів. Температура повітря в кімнаті повинна бути нормальною, а світло падати з лівого боку.

6. Фізична активність. Навіть у період підготовки до іспитів, коли кожна хвилина на рахунку, не варто забувати про фізкультуру, вона добре тонізує організм, дозволяє мозку працювати швидше і ефективніше.

7. Бережімо сили. Поясніть дитині, що в період підготовки до іспитів йому краще поберегти сили і відмовитися від комп’ютерних ігор, фільмів жахів, гучної музики, тобто всього, що дратує нервову систему.

8. Правильне харчування. Під час розумової напруги людині потрібно збалансоване харчування, яке містить всі необхідні живильні речовини, мікроелементи і вітаміни. Для хорошої роботи мозку додайте в раціон дитини рибу, м’ясо, яйця, сир, живі йогурти, горіхи, курагу, більше овочів і фруктів. Порадуйте дитини плиткою гіркого шоколаду і бананами, вони сприяють вироблення “гормонів щастя”. Виключіть в цей час «сухом’ятку», підліток під час іспитів повинен харчуватися чотири рази на день гарячою їжею. Не можна під час підготовки до іспитів дотримуватися дієти.

Вдалих вам іспитів!

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

- Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

- Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач.

- Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

- Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

- Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

- Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

- Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

- Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

- Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

- Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

“Батьки – головні вихователі».

Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але головне добитися того, щоб і батько, і мати, як вихователі своїх дітей, виступали в єдності.

У всі часи (і в наш також) вихователів можна умовно поділити на дві великі групи. Одні вважають, що успіх у вихованні залежить від керівництва дитиною, її підкорення волі дорослого. Інші вбачають основу виховання у доброму відношенні до дітей. І першим ,і другим вдалося успішно впоратись з деякими труднощами виховання, але тільки жорстокість або тільки доброта не змогли допомогти в усіх випадках.

І це відбувається тому, що батьки не враховують основних правил виховання. Які ж вони ці правила виховання?

Правило перше.

- Ніколи не беріться за виховання у поганому настрої.

- Виховання дітей – це одне з самих прекрасних занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування.

- Щоб переконатись у цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань : де вам краще – в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб’єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам’ятають ці прості істини в щоденному спілкування з дітьми.

Правило друге.

- Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це), а також дізнайтесь, що вона сама думає з цього приводу.

Правило третє.

- Надавайте дитині самостійність.

- Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Люди не люблять, коли хтось нав’язує готові рішення, контролює вчинки. Діти – це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти – люди недосвідчені. І вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише за допомогою дорослого, але за допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

Правило четверте.

- Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні і хибні кроки на шляху до мети.

- При цьому важливе емоційне реагування на кожне досягнення дитини.

Правило п’яте.

- Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх.

- Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не «ти у мене молодець», а обов’язково «ти поступив добре, тому що …», і обов’язково дайте відчути свій настрій – в даному випадку – це радість успіху дитини.

Правило шосте.

- Зробити своєчасно цьому зауваженя.

- Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу – дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

Правило сьоме.

- Оцінювати вчинок, а не особистість!

- На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша помилка. «Ти – поганий» (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка вчинку). І необхідно конкретно пояснити, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно.

Правило восьме.

- Після зауваження обов’язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.

Правило дев’яте.

- Виховання повинно бути поетапним.

- Якщо ви приведете молоду людину в сектор для стрибків у висоту і вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете –« стрибай!» – то нічого не доб’єтеся. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання вихователя – своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

- Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками в кризовий для них період:

- Уважно вислухайте дитину. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.

- Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть , що ви поділяєте й розумієте його почуття.

- Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує вашу дитину.

- Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити.

- У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.

- У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.

- Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте дитину на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього.

- Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці дитини.

Сварити чи не сварити дитину?

- Перед тим, як сварити дитину дайте відповідь на запитання: «Для чого?» Тобто що ви хочете з цього покарання?

- Покарання не повинно шкодити здоров’ю (фізичному, психічному).

- Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карайте. Ніякої профілактики.

- Терміни давнини. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не може встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Покараний – пробачений. Має бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання – завершення негативного етапу життя. Сторінку перегорнуто, життя починається спочатку.

- Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

- Покарання повинно бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не «салат» покарань з різних учинків.

- Дитина не повинна боятися покарань. А усвідомлювати, що покарання – неприємне, небажане.

- Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну волю й відповідальність за власне життя.

- Покарання – надзвичайний захід. Використовується у випадках, коли інші способи викорінення небажаної поведінки не дали результату.

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

- Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

- Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

- Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

- Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Поради батькам конфліктних дітей

- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

- Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

- Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Поради батькам щодо розвитку пізнавальної активності дитини

- На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.

- У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльність збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.

- Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

- Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.

- Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.

- Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.

- З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.

- Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки – будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.

- Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.